середа, 16 травня 2018 р.

Веселка

   

Веселка – це красиве небесне явище – завжди привертала увагу людини. У колишні часи, коли люди ще мало знали про навколишній світ, веселку вважали «небесним знаменням».  В давнину вважали, що веселка – це вияв волі Божої. Колись на Україні говорили, що «веселка – тру­ба, якою пророк Ілля бере воду з річок і озер». У старо­давній Греції веселку вважали посмішкою богині Іриди, яка провіщала мир між небом і землею. За уявленнями давніх людей, веселка єднала небо і землю. Виконувала це посередниця між людьми і богами Ірида, дочка Тавманта (чоловіка океаніди Електри); Іриду зображали зви­чайно поряд з Герою (дружиною Зевса, царицею богів) у вигляді крилатої дівчини, яка тримає в руках кухоль. Ним Ірида нібито лила воду на хмари.
Веселка спостерігається зі сторони, протилежною Сонцю, на тлі дощових хмар або дощу. Різноколірна дуга зазвичай знаходиться від спостерігача на відстані 1-2 км., а іноді її можна спостерігати на відстані 2-3 м на тлі водяних крапель, утворених фонтанами або розпилювачами води.
Центр веселки знаходиться на продовженні прямої, що сполучає Сонце і око спостерігача, – на протисонячній лінії. Кут між напрямом на головну веселку і протисонячною лінією становить 41-420 .

Дослід: Потрібно колбу, наповнену водою, освітити сонячних світлом або лампою через отвір в білій дошці. Тоді на дошці виразно стане видна веселка, причому кут розбіжності променів в порівнянні з початковим напрямом складе біля 41-42°
Якщо веселка з'являється увечері перед заходом Сонця, то спостерігають червону веселку. У останніх п'ять або десять хвилин перед заходом всі барви веселки, окрім червоного, зникають, вона стає дуже яскравою і видимою навіть опісля десять хвилин після заходу.


Красиве видовище є веселка на росі. Її можна спостерігати при сході Сонця на траві, покритою росою. Ця веселка має форму гіперболи.

Немає коментарів:

Дописати коментар